УЗАГАЛЬНЕНИЙ КОЕФІЦІЄНТ ТЕРТЯ ЧАСТИНОК ТВЕРДОЇ ФАЗИ ПРИ ПРОТЯГУВАНІ ГІДРОСУМІШЕЙ ПО ТРУБАМ З ПОЛІЕТИЛЕНУ

Анотація

Напірний гідротранспорт широко використовується в гірській промисловості для переміщення матеріалів різної великої і щільності, а також сумішей цих матеріалів. Найбільш перспективними тенденціями модернізації гідротранспортних систем гірських підприємств є перехід до транспортування пульп з концентрацією пасти і вживання поліетиленових труб (ПЕ) замість сталевих або разом із сталевими трубами. Обидва методи направлено на зниження енергоємності процесу транспортування і питомої витрати технічної води. Проте використання ПЕ труб дозволяє проводить модернізацію з меншими капітальними витратами, без заміни відцентрових насосів на поршневих, і не викликає загрози закупорки магістралі. Можна говорить, що перехід до пастоподібних пульп ефективніший для гідротранспортних установок з незначною довжиною магістралі, а вживання ПЕ труб – найефективніше для магістралей значної протяжності. Це пояснюється тим, що мала довжина магістралі при переході на пастоподібні пульпи не вимагає значного підвищення потужності насосного устаткування, менше капітальні витрати на заміну трубопроводу, вище вірогідність повторного запуску після аварійної зупинки, тоді як ефект зниження гідравлічного опору магістралі виявляється тим значніше, чим велика її частина виконана з ПЕ труб. Успішне впровадження обох методів вимагає обґрунтованих методів розрахунків параметрів гідротранспорту. Проте якщо для пастоподібних пульп це мають бути принципово нові теоретичні результати, оскільки реологія суспензій з такими концентрація істотно інша, то для ПЕ труб можна адаптувати відомі методики, розроблені для гідротранспорту пульп низької концентрації по сталевих трубах. На території колишнього СРСР було розроблено близько 20 методик розрахунку гідравлічних ухилів і критичних швидкостей гідротранспортіровнія полідисперсних матеріалів. З них найбільшого поширення і довіру розраховувачів набули методики А.Е. Смолдирева і С.І. Кріля.